Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…
Ліна Костенко. 2019
26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи.
37 років тому Україна і весь світ здригнувся від слова ” Чорнобиль” та й досі він нагадує про себе.
Чорно́бильська катастро́фа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України. Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики до вибуху на АЕС «Фукусіма-1», як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.
Чорнобиль – тема, яка болить українцям вже не один десяток років. Гострота цієї трагедії не стирається з плином часу.
З нагоди відзначення роковин Чорнобильської катастрофи, з метою вшанування пам’яті загиблих внаслідок цієї трагедії в ДПТНЗ «Краматорський центр професійно-технічної освіти» було проведено низку заходів.
Бібліотекар Ілона Гончарова та педагог соціальний Єлизавета Акулова провели урок пам’яті «Чорнобиль не має минулого часу» з дітьми пільгових категорій, online-екскурсію у національний музей «Чорнобиль», який розташований у місті Київ. В ньому зібрано більше 7 тисячі експонатів, які розповідають нам про події тієї нищівної дати. До них відносяться фотографії загиблих ліквідаторів, засекречені в той час документи і навіть речі загиблих ліквідаторів і звичайних людей, які надалі були евакуйовані з міста.
Майстер виробничого навчання Станіслав Стрельцов та викладач предмету «Хімія» Ольга Білоус провели відкритий онлайн захід «Сторінками інтерактивного музейного соціального проекту «Дзвінок у 1986рік».Учні мали змогу почути в телефонній розмові свідчення людей різних професій, які з перших годин трагедії евакуювали дітей, безстрашно, ризикуючи життям, опинилися в самому пеклі і гідно виконували свій громадянський обов’язок.
В навчальних групах були проведені виховні години «Чорнобильська трагедія», «Чорнобиль як хмара», «Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить…», «Чорнобиль – чорний біль нашої землі».
Чорнобиль і досі є незагоєною раною. Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам’яті, що не даватимуть забути про трагедію. Багато з тих, хто прийняв на себе перший удар ядерної стихії, на жаль, уже пішли у безсмертя, залишивши смуток та біль у наших серцях.
Дякуємо за подвиг і вічна пам`ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною катастрофою!
